Історія Петричанської початкової школи
Розповідь колишньої вчительки початкових класів Козаченко Любові Михайлівни.
Дуже давно на місці, де розташоване наше село Петричанка, ріс густий дрімучий ліс.
На річці Дніпро дуже-дуже давно за кам’яними порогами на острові Хортиця існувала Запорізька Січ. Тут жили вільні чоловіки, які повтікали від панської неволі і прозвали себе «козаками». Вони були добре навченими воїнами і боролися за свободу простих українців. Недовго проіснувала Запорізька Січ. Її знищили царські російські війська та військо Польщі Посполитої. Ті з козаків, які залишились живими, розбіглися по всій Україні. Одним із них був козак, що дійшов аж до нашої місцевості. У нього була жінка, хлопчик та дівчинка. Так, як у них не було хати, вони поселилися біля нашої річки. Зробили «колибу», варили їсти на вогнищі, харчувалися рибою. А до холодів збудували хату. Діти гралися на березі дрібними різнокольоровими камінчиками, по-румунськи «п’ятре чіне». Мабуть від цих слів пішла назва нашого села: спочатку Петрачіна, а пізніше Петричанка. І першим прізвищем було прізвище Козачук від слова «козак».
Хто ж побудував першу школу у нашому селі? В 1925 році з Румунії у Сторожинець поїздом, який тоді називався «цуг», їхав багатий високоосвічений молодий чоловік. На станції «Адинката» (сучасна залізнична станція «Глибока-Буковинська») він зійшов. Його зацікавила ця прекрасна місцевість. Село в ті часи нараховувало понад 50 хат. Через певний час цей чоловік розпочав будівництво школи. Коли будинок, в якому можна було жити з сім’єю і школа були збудовані, цей пан разом зі своєю дружиною поселився у нашому селі. Пан Непіт Ілля зі своєю дружиною Лучією розпочали навчати дітей села Петричанка. Лучія навчала дітей 1, 2, 3, 4 класів, а Ілля - 5, 6, 7 клас. Молодші учні 1-4 класів навчались разом в одному приміщенні, а учні 5-7 класів - в другому приміщенні. Навчання велось румунською мовою. За погане навчання дітей били різками, ставили на коліна на кукурудзяні зерна та застосовували інші фізичні покарання.
У 1938 році розпочалось будівництво теперішньої школи. А в 1943 році будівництво школи було закінчено, і тоді розпочалось навчання дітей українською мовою.
Першою вчителькою була Тетяна Михайлівна Бас родом з Черкаської області. Діти 1-4 класів вчились разом.
Другою вчителькою була Жмака Євдокія Миколаївна. Вона працювала в даній школі з 1945 до 1966 року. Разом з нею працювала і її дочка Валентина Іванівна. В школі було два класи-комплекти: 1-3 клас і 2-4 клас.
З 1966 року в школі працювали теж двоє вчителів: Крайська Олена Тодорівна та Козаченко Анатолій Семенович. Олена Тодорівна працювала до 2009 року та вийшла на пенсію, а Анатолій Семенович працював три роки і перейшов працювати у Кам’янську середню школу.
В 1968 році в Петричанську початкову школу вчителькою була призначена Козаченко Любов Михайлівна, яка також у 2009 році вийшла на пенсію. До 1994 року в школі існували класи-комплекти. В 1994 році в Петричанську початкову школу була призначена вчителькою Воробець Людмила Анатоліївна, яка працює до цього часу. Класи-комплекти були ліквідовані і діти навчались в окремих класах.
До 2009 року школу закінчили понад 500 учнів. З них 168 мають вищу освіту, 149 – середню-спеціальну освіту, багато мають технічну освіту, лише дуже учнів школи залишились без спеціальної освіти. Але всі вони стали справжніми людьми. В Петричанському навчально-виховному комплексі навчаються їхні діти, онуки та правнуки.
 
|
