Іду з дитинства до Тараса

                 Щовесни, коли тануть сніги,

                 І на рясті засяє веселка,

                 Повні сил і живої снаги

                 Ми вшановуєм  пам’ять Шевченка…

            У ці весняні дні все людство схиляє голову перед світлою пам’яттю поета,художника, генія українського народу. «Іду з дитинства до Тараса», - під такою назвою відчинила двері літературно-мистецька вітальня у Петричанському навчально-виховному комплексі.

            Учні 4-го класу майстерно декламували рядки Великого Кобзаря. Намагалися, по-дитячому щиро, донести до маленьких глядачів красу милої серцю України, її неповторні картини природи, палку любов до жінки-матері,непохитну віру у світле майбутнє. Шевченкове слово, незламність духу поета і через 200 років не втратили своєї значущості та міцності.

             Павло Карлійчук в образі сільського хлопчини показав нестримне бажання малювати, що допомагало долати труднощі, вело тернистою дорогою до здійснення заповітної мрії. Цікавою була екскурсія за малюнками до творів славетного митця «Перо і пензель – дві великі долі, які навіки у одній злились.»

              Першокласники із класоводом С.М. Шелепюк ознайомилися з постаттю Тараса Шевченка. Дівчатка прочитали вірш «Зацвіла в долині червона калина», Ткачук Роман – «Червоний місяць аж горить».

               А.М. Піцул з вихованцями 2-го класу перегорнули літературний вісник «Тарасове слово через століття»: читали поезії, розгадували кросворд.

               Школярі 3-ього класу під керівництвом класовода Л.А. Воробець оформили виставку до творів відомого поета, талановитого художника.

             Слова Тарасової Долі (роль якої виконала Олександра Трачук) «Учись, серденько! Колись з нас будуть люди», - стали своєрідним  зверненням до усіхвихованців закладу.

              Нехай слово українського генія запалить у наших серцях іскру віри, надії, любові до рідної землі, свого народу.