ВИДАТНІ ОСОБИСТОСТІ
Виконавець
пошуково-творчої роботи: вчитель початкових класів Воробець Людмила Анатоліївна
З душею до рідної землі
Пушко-Цибуляк Єлизавета
Михайлівна, корінна жителька села Петричанка, народилася 2 жовтня 1965 р.,
магістр державного управління, державний службовець V рангу, нагороджена орденом Княгині Ольги III ступеня.
В 1983році закінчила Чернівецький фінансовий
технікум, у 1988 р. Чернівецький
державний університет за спеціальністю
«фінанси і кредит», кваліфікація – економіст. У 1999 р. закінчила Академію
державного управління при Президентові України в м.Києві та отримала
кваліфікацію магістра державного управління.
Життєвому становленню завдячує перш за все
батькам та першій вчительці. Мати –
Вержинія Іллівна працівник соціальної сфери, яка не дивлячись на те, що є
дитиною війни, у ранньому дитинстві пережила й
репресію й голод та зберегла в собі любов до життя, навчила виживати та любити людей. Батько Михайло Лазорович – працівник сільського
господарства. Тягу до знань привила перша вчителька – Козаченко Любов
Михайлівна.
Трудову діяльність розпочала у 1983 році старшим бухгалтером
Першетравневого відділення Укрдержстраху м.Чернівці. Професійний та
управлінський досвід в системі
фінансово-господарської діяльності та бюджетної політики здобула в
структурах Укрдержстраху (від старшого
до головного бухгалтера), КРУ в Чернівецькій області (заступник начальника),
ГоловКРУ України (начальник управління контролю у сфері послуг), очолювала відділ
Департаменту контролю в регіонах Рахункової палати України, групу
радників Представника Президента України
в АР Крим.
У липні 2006 р. повернулась на Буковину та призначена начальником
Головного фінансового управління в Чернівецькій області. У 2008-2009 роках була
заступником керівника Штабу з ліквідації
наслідків стихії на Буковині. З серпня
2009 р. – заступником голови Чернівецької облдержадміністрації. У серпні 2010
р. працювала головою Кіцманської
райдержадміністрації. З 2011 року очолила інспекцію з питань захисту
прав споживачів у м.Севастополь.
Та понад усе, для Єлизавети Михайлівни саме рідна земля - це натхнення і
совість.
Буковинська земля- тут колиска творця,
І енергії сила Вселенська,
У верхівках смерек, у польоті лелек,
У душі, що на диво пісенна,
І куди б не закинула доля
В дивовижні куточки землі
Та все ж лине душа незбагненно
В рідний край – Богом даний мені!
Свою любов до рідного краю довела не словами, а справами. Чимало
за її участі зроблено на Буковині. Та
важливо, що у своєму рідному селі за її сприяння - село газифіковано, газ підведено до кожної домівки, збудовано
навчально-виховний комплекс із спортивним залом, стадіон, відремонтовано
соціальний заклад для людей похилого віку, прокладено комунальні дороги. Брала участь у спорудженні нової дзвінниці та каплички в селі. А біля
рідної домівки посадила сад уквітчаний трояндами.
Єлизавета Михайлівна вважає, що
фінансист повинен володіти глибокими фаховими знаннями, у роботі мають
переважати професіоналізм, наполегливість та цілеспрямованість, домінувати
компетентність, творчість та ініціатива, сучасне економічне мислення,
оперативність у прийнятті управлінських рішень, почуття відповідальності за
доручену праву.
Окрім іншого, Єлизавета Михайлівна веде активну громадську діяльність
- член Всеукраїнського громадського об`єднання
«За справедливість і права людини».
Почесний голова Чернівецького міського благодійного фонду дітей – інвалідів (ДЦП) «Паросток майбутнього». Має 37 наукових праць з питань фінансів та
контролю,
Одружена, чоловік директор ТОВ «Вінмарн» м.Київ, виховує сина (13 років).
Вважає, що сім`я - це найсвятіше і
стержень життя.
Серед особистих захоплень – фотографії,
якими займається ще зі шкільного віку та фотокартини, любить гірські мандрівки.
Вирощує фіалки та кактуси. У студентські роки для душі займалась східними
єдиноборствами. Усе, що відбувається в душі – описує у віршах.
Єлизавета Михайлівна вважає:
основним, що допомагає Людині в житті – це віра в Бога, в себе, у силу людської думки. Правильне формування
цілей і чіткі послідовні кроки до їхнього досягнення. Мало мріяти – треба
прагнути та їх досягати!
Только Вера дает Силы жить,
Чтобы Эхо звучанье продлить,
А преград неизбежный изгиб,
Обходить словно сказочный риф.
День за днем – словно пчелка в Раю
Не испытывать случай, судьбу,
Не забыть лишь молитву свою,
Превращая в реальность мечту!
Єлизавета Михайлівна є взірцем для жителів села. Неодноразово люди
звертаються по допомогу, а вона завжди знаходить час і влучні поради щодо
виррішення проблем.
Хочеться побажати такій людині міцного здоров`я, душевного спокою та нових
звершень на благо рідної землі.
| 
