26 квітня 1986 року Чорнобильська трагедія лиховісно увійшла в життя українського народу. Минули роки, а "рани Чорнобиля" не стихають, нагадуючи про покалічені долі тисяч людей.
Свідком тих подій довелося бути Марії Миколаївні Кузик, уродженці Івано-Франківської області, а нині - жительці села Петричанка. Марія Миколаївна вже майже дев'ять років працює кухарем і дуже смачно готує їжу для вихованців Петричанського НВК. А сьогодні її запросили на зустріч з учнями початкових класів, присвячену пам'яті жертв Чорнобиля. 
Марія Миколаївна розповіла дітям, як цікаво та безтурботно жилося у Прип'яті. Вулицями міста ходили щасливі люди, але одного дня все закінчилося... Людям повідомили про відміну робочого дня, заборонили виходити на вулиці, а вже ввечері вивозили їх вантажівками до Києва. Без документів, без особистих речей людям доводилося починати нове життя. З часом Кузик М.М. опинилася на Буковині, де живе вже багато років. 
Після зустрічі вихованці освітнього закладу переглянули документальний фільм "Лазуровий пил" та цікавилися матеріалами виставки "Відлуння Чорнобиля не стихає", підготовлену вчителями початкових класів.
Біль Чорнобиля відгукнувся у серці кожного жителя України, назавжди залишаючи у пам'яті народний подвиг людей, які ризикуючи своїм життям та здоров'ям, виконали свій обов'язок, захищаючи людство від цього "чорного" лиха.