 Весняний день рік годує.
Марець хватає за палець.
У березні сім погод надворі: сіє, віє, крутить, мутить, рве, зверху ллє, знизу мете.
Буває март за всі місяці варт.
В марець не замерзне й старець.
Уночі тріщить, а вдень плющить.
Як буде полоз вогкий, то й буде кінь мокрий.
До першого грому земля не розмерзається.
Прийде тиждень вербовий, бери віз, у дорогу дубовий.
Весна ледачого не любить.
Як почав орать, то в сопілку не грать.
Тому горе, хто мілко оре.
Як зорем мілко, та посієм рідко, то й уродить, дідько.
Де оре сошка, там хліба трошки.
Глибше орати — більше хліба мати.
Добре грунт угноїш — урожай потроїш.
Хліб на хліб сіяти — ні молотити, ні віяти.
Казав овес: сій мене в болото — буду я золото.
Казав ячмінь: кинь мене в грязь, то будеш князь.
Мусій, гречку сій, як хочеш кашу їсти.
Гречка каже: а мене хоч в золу, аби в пору.
Не вважай на врожай, а жито сій, то хліб буде.
Хто сіє, той ся надіє.
До Миколи не сій гречки й не стрижи овечки.
Сій овес у кожусі, а жито — в брилі.
Тоді просо засівається, як глухий дуб розвивається.
Сій вчасно, вродить рясно.
Посій упору, будеш мати зерна гору.
Весна — наші батько і мати, а як не посієш — не будеш збирати.
Пізня весна не обдурить.
Сухий березень, теплий квітень, мокрий май — буде хліба врожай!
Сухий марець, мокрий май — буде жито, як той гай.
Коли квітень з водою, то травень з травою.
Як у травні дощ надворі, то восени хліб у коморі.
Майська роса краща вівса.
Май холодний — рік хлібородний.
Буває погода в май: худобі їсти дай, а сам на піч тікай.
Погода — всім вигода, а сльота — усім гризота.
Дощ упору — золото.
Як сіно косять, то дощів не просять.
Буде погода, як не потече з неба вода!
Ластівки низько літають — дощ обіцяють.
Чайка сіда в воду — чекай доброї погоди.
Де багато пташок, там нема комашок.
Зозуля житнім колосом удавилася.
Ластівка день починає, а соловей кінчає.
Весна днем красна, а на хліб пісна.
Весна красна квітками, а осінь плодами.
Де цвіток — там медок.
|
